Моє перше французьке Різдво

 

Якщо ще можна знайти спільні риси між французькою та українською кухнею, то традиції святкування Різдва, як на мене, дуже відрізняються. Не дивлячись на те, що приїхавши до Франції я уже знала досить багато про культуру цієї країни, дещо стало для мене відкриттям.

Отже, про все по-порядку. Зі слів моєї французької родини, святкова вечеря (le Réveillon de Noël) повинна була б розпочатися досить пізно, близько 22 години, після церковної служби. Уявіть собі вираз обличчя людини, яка взимку звикла вечеряти не пізніше 19 ;) Оскільки французи все рідше ходять у костели (зазвичай можна побачити лише старше покоління), то наш Святвечір почався трохи раніше. Як на мене, то меню відповідало загальній французькій схемі: закуски (аперитив) – перша легка страва - основна страва – десерт (apéritif – entrée – plat - dessert). Ось тільки основних страв було декілька і звичайно, що вони були більш вишуканими ніж буденне меню, проте зовсім не пісними.

Святково прикрашений стіл приємно мене здивував маленькими солодкими подарунками 

Це були приготовлені вручну шматочки апельсинової цедри у шоколаді (les orangettes aux chocolat). Дуже смачно та оригінально.  Французів часто дуже дивує кількість їжі на українських столах і не так кількість, як те, що всі страви виставлені одночасно. Я переконую, що це не зовсім так, але...культурні відмінності є присутні. Під час нашої вечері закуски та страви виносили по-черзі: спочатку був аперитив та фуа гра (le foie gras). На першу страву (l'entrée) у нас було два види гарбузової запіканки приготованої у духовці (le gratin de courge): одна із беконом, а інша із приправою карі. Мені дуже сподобався досить оригінальний та дуже смачний підхід до такого приготування гарбуза, якого я раніше зовсім не любила. Далі були мідії ( les moules), гребінці чи молюски Сен Жак (les сoquilles Saint Jacques) та дуже смачні равлики (les escargots). Більшу частину вечора, я була в очікуванні “різдвяного поліна” (la bûche de Noëlпро існування якого знала ще зі шкільних уроків французької, проте ніколи не куштувала. Воно виявилося не зовсім таким, як я очікувала, але дуже смачним. Традиційно, “різдвяне поліно” це певного виду торт, часто із великою кількістю крему. У нашому випадку це був очевидно дещо осучаснений та видозмінений варіант і ми їли ось такий витвір із морозива.

На сам кінець – ‘le café gourmand’ – кава із різноманітними видами тістечок. Так, як я не розумію філософії гіркого напою в 30 грамових філіжанках, у мене був такий собі ‘le thé gourmand’: я пила чай.

Про що хочеться ще згадати, так це про різдвяну традицію подарунків під ялинкою. Справжня насолода та щира дитяча віра у Діда Мороза (Père Noël), який приходить саме у ніч з 24 на 25 грудня, а не Новий Рік. На жаль, не прийшла мені вчасно на думку ідея сфотографувати сліди Діда Мороза, який по дорозі через комин та камін розкидав цілу купу різдвяних цукерок загорунтих у маленькі листівки із висловами відомих людей (les papillottes’). Батьки справді постаралися передати святкову атмосферу, оскільки саме для цієї особливої ночі спеціально купили та прикрасили новорічну ялинку. Особливість полягала у тому, що ми святкували в орендованому будинку і ялинка з кількома прикрасами привезли всього на 3 дні. У кожного була своя гірка із подарунків, на верху якої лежав чобіток, чи то пак, просто взуття власника чи шкарпетка наймолодших.

На сам кінець, хочу пригадати цікаву історію створення різдвяних цукерок - les papillottes’. За легендою, вони народилися у Ліоні, а ідея належить учневі одного із майстрів шоколадної справи 18 століття. Юнак закохався у дівчину і кожного дня дарував їй шоколад замотаний у блискучий папір із зізнанням у коханні. Власник фабрики дуже скоро помітив, що один із працівників регулярно цупить солоденькі вироби та звільнив його. Ідею ж замотувати цукерки у паперові повідомлення майстер запозичив собі, та перетворив у прибутковий маркетинговий хід, що з часом переріс у смачну різдвяну традицію.

Ось декілька найцікавіших цитат-повідомлень, які я зберегла з різдвяних свят. Наводжу їх із перекладом, можливо вони зацікавлять вас, та змотивують на подальше вивчення французкої мови.

Notre plus grande gloire n'est pas de ne jamais tomber, mais de nous relever chaque fois. Confucius 

  Наша слава не в тому, щоб ніколи не падати, а в тому, щоб підніматися після кожного падіння.-Конфуцій 

 

La plus perdue de toutes les journées est celle où l'on n'a pas ri. (Nicolas de Chamfort) 

 Найбільш змарнований серед усіх днів є той, коли Ви не сміялись.

 

La musique est la langue des émotions. (Emmanuel Kant)

Музика- це мова емоцій (Емануїл Кант)

 

A Noël, je n'ai pas plus envie de rose 

que je ne voudrais de neige au printemps. 

J'aime chaque saison pour ce qu'elle apporte.

(William Shakespeare)

 Я більш не хочу снігу серед маю
І на Різдво троянди воднораз,-
Жадане все в йому належний час.
 (Вільям Шекспір)